Поет жіночої краси та весни Джордж Елгар Хікс (30 фото)

Життя цього художника є наочний приклад істинності твердження у тому, що знайде і за грубкою, якщо людині зумовлено конкретне покликання.





Джордж Елгар Хікс (1824 – 1914) був англійським художником вікторіанської доби.



Автопортрет

Він найбільш відомий своїми великими жанровими картинами, які за стилем наслідують Вільяма Пауелла Фріта, але також був і світським портретистом.

Джордж Елгар Хікс народився 13 березня 1824 року в Лаймінгтоні, Хемпшир, і був другим сином судді. Його батьки пророкували Хіксу кар'єру лікаря. І, як слухняний син, він у 1840-1842 роках вивчав медицину у коледжі.

Однак після трьох років «палкого та неприємного навчання» Хікс вирішив, що хоче бути художником, оскільки з юності любив малювати. В силу обставин Хікс почав навчання значно пізніше, ніж більшість художників того часу.

«День дивідендів у Банку Англії»

У 1843 Хікс відвідував Академію Сасса, а до 1844 вступив до Королівської академії. У 1847 році одружився з Марією Харісс, і за сім наступних років у них народилося шестеро з восьми дітей.

У цей період він не досяг особливого успіху як художник і пізніше називав свою творчість того часу «дрібним і неважливим». Він звинувачував напругу сімейного життя, через яку він мав мало часу на вивчення мистецтва та спілкування з іншими художниками.

У 1859 Хікс написав свою першу велику жанрову картину «День дивідендів у Банку Англії». Це типова жанрова картина, що зображує сцену за участю представників різних соціальних верств суспільства.



"Зміна будинку"

У наступні роки він написав ще кілька великих картин, присвячених сучасному життю, які загалом були погано оцінені критиками.

До кінця 1860-х років популярність жанрового живопису впала, і Хікс почав фокусуватися на історичних сюжетах, що призвело до появи світських портретів у 1870-х роках. І художник повністю зосередився на створенні портретів, які мали колосальний успіх та забезпечували безбідне життя.

У 1884 році Хікс знову одружився після смерті Марії в 1881 році. У 1890-х роках він вийшов на пенсію та помер за місяць до оголошення Першої світової війни.