«Якщо я не бачу моря, я не живу» — морські вовки з острова Парос (14 фото)

Особи рибалок на цих знімках австрійського фотографа Крістіана Стемпера (Christian Stemper) без слів можуть розповісти тисячі історій. Їх обвітрена шкіра, яскраві очі й сиве волосся побачили чимало штормів і сонця. Морські вовки з грецького острова Парос щодня йдуть у море на дерев'яних човнах, названих іменами дружин та дочок. Але, можливо, скоро цей маленький світ перестане існувати.







Австрійський фотограф Крістіан Стемпер почав фотографувати рибалок із Пароса ще у 2010 році, коли вперше приїхав на цей невеликий острів у Егейському морі на відпочинок. На фото: старий грецький рибалка Яніс Перентінос.

Фотограф поєднав монохромні портрети рибалок — їхні виразні грубі обличчя, які контрастують із чорним фоном, — із кольоровими зображеннями їхніх простих дерев'яних човнів, що плавають у чорнильних водах Середземного моря.



Засилля великого промислу робить нелегку роботу цих просолених усіма вітрами людей менш оплачуваної. Через це багато хто з них кинув займатися риболовлею після того, як ЄС запропонував гроші за відмову від свого стародавнього ремесла. Крім того, діти рибалок все частіше шукають кращого життя за межами цієї середземноморської ідилії.



«Якщо я не бачу моря, я не живу, — каже рибалка Ваггеліс Пароусіс. — Якби мені довелося залишитися в Афінах, я б і не протримався доби. Просто збожеволів би».



Ось така сильна прихильність цих людей до моря. «Це особливий сорт людей, – розповідає фотограф, який п'ять років документує життя місцевих рибалок. — Для них життя просте: це човен та море».



Фотограф зізнався, що рибалки спочатку не хотіли брати участь у проекті. Однак згодом він їх умовив, хоча вони поставилися до всього, що відбувається, більш ніж байдуже.



«Після того, як я розпочав роботу над проектом, 2012-го я провів виставку на Паросі, — розповідає фотограф. — Тоді я запросив туди всіх своїх «моделей», пообіцявши їм подарувати портрет, який спеціально для них роздрукував. Але виставку відвідав лише один рибалка. Прийшли їхні сім'ї — дружини та брати. А самим морським вовкам це не цікаво. Для них життя — море та човен. І ці люди щасливі».