Вона написала котиків: головна шанувальниця пухнастих у Європі Генрієтта Роннер-Кніп (35 фото)

Приклад цієї художниці наочно демонструє той не дуже частий випадок, коли людина опинилась на своєму місці і завдяки цьому прославилася.





1821 року в сім'ї голландського художника Йосипа Августа Книпа народилася дівчинка. Вже з п'яти років Генрієтта намагалася копіювати роботи батька. Йосип взявся вчити дочку. Тим більше, що чоловік почав втрачати зір. І буквально через 10 років основною годувальницею сім'ї стала юна Генрієтта.



Генрієтта Роннер-Книп

Треба сказати, що, незважаючи на відсутність академічної освіти, природа таланту Книпа була спадковою. Мати Полін Ріфер де Курсель писала птахів. Батькова сестра, на честь якої і назвали дитину, любила квіткові натюрморти. Художником був і дід з батьківського боку.

Подорослішавши, жінка перебралася до Амстердаму і здобула популярність як пейзажистка і навіть стала першою представницею слабкої статі, прийнятою у співтовариство голландських художників Arti et Amicitiae. У 1850 році вона вийшла заміж за Фейко Роннера, з яким познайомилася у співтоваристві. Пара перебралася до Бельгії. Через слабке здоров'я Роннер відійшов від справ і став агентом дружини і допомагав у вихованні дітей, яких у пари було шестеро.

Чоловік зауважив, що роботи подружжя, на якому присутні тварини – кішки чи собаки купують швидше. І порадив Генрієтті спробувати себе в анімалістичному жанрі. Рада виявилася правильною. Роботи художниці почали розхоплювати як гарячі пиріжки. Їй навіть замовили портрети своїх улюбленців монарші особи – королева Бельгії Марія Генрієтта Габсбург-Лотарінгська та німецька принцеса Марія Гогенцолерн-Зігмарінен.

І з цього моменту Генрієтта повністю віддалася створенню картин із кішками. З-під кисті з'являлися горді коти, витончені кішки. Поширеним сюжетом стала кішка-мати, котра з любов'ю і гордістю дивиться на витівки своїх пухнастих нащадків. Можливо, так алегорично Ронер – мати великої родини переносила на полотно власні сімейні історії.

Через образи тварин художниця розповідала про людські емоції – турботу, ніжність, виховання, зворушливі ігри, материнське кохання, щасливе дитинство, взаємини між поколіннями і не тільки.



Всі ці емоції поза часом, тому вони, як і зворушливі персонажі, користуються популярністю й у наші дні. Заробленого від продажу картин вистачило на покупку будинку, де крім чоловіка та дітей жили і купалися в коханні собаки, папуга і, звичайно, кішка, яка стала улюбленицею та головною моделлю.

Син та дві доньки продовжили сімейну традицію та стали художниками. У 1887 році жінка, яка 30 років свого життя присвятила створенню картин з кішками, була удостоєна високої нагороди - Ордена Леопольда I (це найвища державна нагорода Бельгії). Через п'ять років стала кавалером ордену Оранських-Нассау (голландська військова і громадянська нагорода).

Пішла з життя Роннер-Книп у 1909 році в похилому віці. Художниці було 87 років. Смуткували не лише рідні, а й вихованці. Втім, стараннями Генрієти, яка ніколи не претендувала на звання академічного майстра, вони, а також теплі емоції та почуття, продовжують жити й досі в картинах Роннер-Книп.