Фото екскурсія - ВАЛДАЙ (Іверський монастир) (42 фото)

Історія
Зійшовши 25 липня 1652 року на патріарший престол, Никон висловив свій намір заснувати монастир на Валдайському озері Олексію Михайловичу. Останній схвалив підприємство Патріарха і виділив із скарбниці кошти на влаштування обителі.

Влітку 1653 року почалося будівництво, а до осені були побудовані та готові до освячення дві дерев'яні церкви. Соборний храм був освячений на честь Іверської ікони, а теплий - в ім'я святителя Пилипа Московського. Першим настоятелем монастиря Патріарх призначив архімандрита Діонісія.
При першому відвіданні обителі, що будується, Никон перейменував посад Валдайський на село Богородицьке, а також натяк Валдайське озеро Святим, попередньо освятивши його і опустивши на дно Євангеліє і хрест. Сам монастир на додаток до колишньої назви був названий «Святоезерським».
У 1653 році під наглядом Патріарха почалося кам'яне будівництво монастирських храмів та будівель. Никон сам освятив новостворену обитель; за розпорядженням Патріарха в лютому 1654 р. до монастиря з Боровичського монастиря було перенесено святі мощі Якова Боровичського.

У травні 1654 року була надана царська грамота, що закріплювала за обителью не тільки Валдайське озеро з островами, а й інші вотчини.

У 1655 році до монастиря переселилася братія білоруського Оршанського Кутеїнського монастиря у кількості понад 70 осіб. Серед насельників на той час був майбутній Патріарх Іоаким, а також Ісакій Полоцький брат Симеона Полоцького. Іноки перевезли з собою на нове місце все своє майно та друкарню. З приходом Кутеїнських ченців почали розвиватися друкарство і палітурна майстерність.

У 1656 був закінчений будівництвом Успенський собор. 16 грудня того ж року він був освячений. На урочистість разом із Патріархом прибули митрополити Новгородський Макарій та Сарський Питирим, архієпископ Тверський Лаврентій та численне духовенство з різних єпархій Росії. Собор відрізняє простота та монументальність архітектурних форм. У 2008 році патріархом Олексієм II Успенський собор було перейменовано на собор на честь ікони Божої Матері «Іверської».
До початку XVIII століття монастир занепав. З 1712 по 1730 обитель з усім майном і землею була приписана до Олександро-Невської Лаври, що будувалася.

У 1919 році монастир був перетворений на Іверську трудову артіль, що налічувала 70 чоловік, і що мала 5 гектарів монастирських угідь і 200 гектарів під садами, городами, ораною, пасовищами.

1927 року артіль обстежив Наркомзем, у звіті якого було зазначено, що трудова громада «занадто тісно пов'язана з Іверською чудотворною іконою». Останнє зауваження стало приводом для зняття артілі з реєстрації; чернечу громаду було ліквідовано, а Іверську ікону в дорогому окладі відвезли у невідомому напрямку.

Згодом на території монастиря були: історико-архівний музей, музей краєзнавства, майстерні, будинок інвалідів для учасників Великої Вітчизняної війни та лісова школа для дітей, хворих на туберкульоз.
У 1970-х роках на острові було створено селище, а на території монастиря було відкрито базу відпочинку.