Фото екскурсія - ХЕРСОНЕС ТАВРИЧНИЙ (110 фото) (1 частина)

28 жовтня 2012

3 098

Історія

Херсонес був грецькою колонією, заснованою у 529/528 рр. до зв. е. вихідцями з Гераклеї Понтійської, що на малоазійському узбережжі Чорного моря. Він розташований у південно-західній частині Криму, біля бухти, яка нині називається Карантинною. У ранніх верствах Херсонеса археологами було виявлено значну кількість черепків (уламків) архаїчної чорнофігурної кераміки, яка датується часом не пізніше VI ст. до зв. е.)

Через сто з невеликим років після заснування територія Херсонеса вже займала весь простір півострова, що лежить між Карантинною та Пісочною бухтами (у перекладі з грецької «Херсонес» і означає півострів, а Таврикою (країною таврів) елліни називали південний берег Криму). Херсонес брав активну участь у загальногрецьких святах, спортивних змаганнях, вів активну зовнішню політику. У IV-III ст. до зв. е. Херсонес випускає масові серії срібних монет, які успішно конкурували з іншими валютами чорноморського регіону.

У ІІІ ст. до зв. е. у Херсонесі жив історик Сіриск, який описав історію міста та його взаємини з Боспором та іншими містами Причорномор'я. Згадка про цього історика зберіг пам'ятний декрет, що датується другою половиною ІІІ ст. до зв. е.

Усі роки існування держави херсонеситам доводилося вести війни. У ІІ століття до зв. е. йшла кровопролитна, тривала війна зі скіфами. Була втрачена Керкінітіда, зруйнований Калос Лімен, ворог неодноразово стояв біля воріт міста. Херсонес змушений був звернутися по допомогу до понтійського царя Мітрідата VI Євпатора, який направив до Криму великий загін на чолі з полководцем Діофантом. Діючи на чолі об'єднаної армії, куди входили херсонеські та понтійські війська, Діофант протягом трьох кампаній (близько 110-107 рр. до н. е.) розгромив скіфів, взяв Феодосію, пройшов на Керченський півострів і захопив Пантікапей. Однак і Херсонесу не вдалося зберегти свою самостійність: він увійшов до складу держави Мітрідата. З того часу місто знаходилося у постійній залежності від Боспорської держави.

Після смерті Мітрідата VI Євпатора політична карта Східного Середземномор'я кардинально змінилася. Вибираючи з двох зол менше, херсонесити прагнули «стати під тверду руку» Риму як «вільне місто» і позбутися принизливої опіки напівварварських царів Боспора. Римський диктатор Гай Юлій Цезар дарував місту бажане. Однак пізніше, дотримуючись свого улюбленого принципу «розділяй і владарюй», римські імператори то підпорядковували місто своїм союзникам — боспорським царям, то надавали йому «свободу», коли потрібно було стримати амбіції боспорських монархів.

У перших століттях зв. е. у Херсонесі затверджується олігархічна республіка, влада в якій належала незначному колу впливових, знатних та слухняних Риму осіб. У 60-ті роки I століття римляни організували велику військову експедицію в Таврику, щоб дати відсіч скіфам, які знову погрожували місту. Після розгрому скіфів військами трибуна Плавтія Сільвана Херсонес стає форпостом римських військ у Північному Причорномор'ї.
У цитаделі міста, змінюючи і доповнюючи один одного, стояли загони I Італійського, XI Клавдієвого і V Македонського легіонів з провінції Нижня Мезія (тер. суч. Болгарії), а в херсонеській гавані базувалися кораблі мезійського флоту Флавії. У місті знаходилася ставка військового трибуна, який командував сухопутними та морськими силами у Криму.

Пам'ятник Андрію Первозванному у Херсонесі

На рубежі ІІІ - ІV ст. у Херсонесі з'являються перші послідовники християнства. З початком нової ери Херсонес проникає християнство, в V ст. воно стає офіційною релігією. Безжально руйнуються пам'ятники античного мистецтва, театр, храми, їх замінюють християнські церкви, каплиці. У складі Римської держави у IV-V ст. місто веде виснажливу боротьбу за виживання, стримуючи найсильніший тиск варварів, серед яких особливою лютістю відрізнялися гуни. Херсонес, захищений потужними оборонними стінами, продовжує жити ще тисячоліття, але вже за умов нового, феодального устрою.

У V столітті Херсонес увійшов до складу Візантійської імперії, а в ІХ ст. став однією з її військово-адміністративних областей. На той час змінився як зовнішній вигляд середньовічного міста, а й його ім'я: візантійці називали його Херсоном, слов'яни — Корсунем. Аж до XIII ст. він був форпостом Візантії у Криму. У це півтисячоліття своєї історії Херсон перебував у перехресті військово-політичних інтересів Хазарського каганату, Київської Русі, печенігів та половців, але ворогові лише одного разу вдалося вступити до міських меж. 988 року київський князь Володимир після кількох місяців облоги захопив місто. Взятие Корсуні дозволило Володимиру диктувати свої умови імператору Василю II і одружитися з візантійською царівною Анною. У свідомості давньоруських літописців захоплення Корсуні нерозривно пов'язані з Хрещенням Русі і передував поширенню православ'я серед російського народу.

Провал у 1204 р. IV-го хрестового походу призвів до розвалу Візантійської імперії наряд дрібних держав та різкої активізації мусульманських та кочових народів. Все це мало найсумніші наслідки для Херсонеса. У першій половині ХІІІ ст. господарями Причорномор'я стали турки-сельджуки, які підкорили собі всю транзитну торгівлю. У 1223 свій перший набіг на Крим здійснили монгольські орди хана Батия; південний берег півострова зазнав нападів турків-сельджуків. У 1299 р. південну та південно-західну Таврику розорила орда татарського хана Ногая. Не зміг встояти і Херсонес. У другій половині ХІІІ ст. головні торгові шляхи перемістилися в східну частину Таврики, де генуезці заснували свої торгові факторії Кафу (сучасна Феодосія), Солдайю (сучасна Судак), а поблизу Херсона виникає Чембало (сучасна Балаклава).

У XIV ст. контроль над містом здійснювали генуезці, але повернути йому колишню могутність не вдалося. Великий князь Литовський Ольгерд, розбив кримськотатарське військо у 1363 році біля гирла Дніпра, вторгся до Криму, спустошив Херсонес і захопив тут усі цінні церковні предмети. Наступник його Вітовт 1397 року пішов на Крим, дійшов до Кафи і знову зруйнував Херсонес.

Не слід думати, що у XIII - XIV ст. херсоніти смиренно спостерігали згасання життя рідного міста. Навпаки, ремонтувалися міські стіни та вежі, у храмах відбувалася служба, містилися вулиці, працювали майстерні, не пустували заїжджих дворів… Житлові будинки прикрашалися орнаментальним різьбленням, розписом, фігурними карнизами. Але в 1399 р. темник Єдигей зраджує місто вогню та мечу. Після цього нищівного удару Херсонесу піднятися не судилося. Херсонес насамперед був торговим містом, яке зникло, бо не витримало конкуренції з генуезькими колоніями: Кафою, Чембало та іншими. Вони забрали у свої руки торгівлю у басейні Чорного моря. З огляду на звичаї генуезьких купців можна припустити, що не всі методи боротьби з Херсонесом були чесними.

У першій половині XV ст. ще тепліло життя невеликого рибальського селища, але незабаром населення покинуло його. Місто померло… У XVI ст. польський посол Мартін Браневський пише про Херсонес: «Гідні здивування руїни дуже явно свідчать, що це було колись чудове, багате і славне місто греків, багатолюдне і славне своєю гаванню. На всю ширину півострова, від берега до іншого, ще й тепер височить висока стіна і башти численні й великі з тесаних величезних каменів. Це місто стоїть порожнім і безлюдним і представляє одні руїни та спустошення. Вдома лежать у пороху і порівняні із землею ... ».