Російські сатиричні журнали 1905-07 років. Частина 1 (510 фото)

Після революції 1905 р. у Росії з'явилося безліч сатиричних ілюстрованих видань різної періодичності: «Кулемет», «Жало», «Сокира», «Глядач», «Жупел», «Біч» та ін. Загальна кількість подібних видань обчислювалася сотнями. Ці журнали видавалися в обох столицях, містах Одесі, Тифлісі, Харкові, Києві, Ярославлі, Саратові та багатьох інших. Усі вони були ультрарадикальними, але з різною політичною платформою: від революційних, соціалістичних до помірно конституційних та реакційних, погромних. Багато хто був недовговічним. Головна мета більшості подібних видань - самодержавство, Маніфест 17 жовтня, цар Микола II, міністри Вітте, Дурново. Кольорові малюнки та карикатури доповнювали вірші та прозу, широко практикувався жанр пародії. Обсяг журналів коливався від 4-8 та більше смуг. Поряд із такими фейлетоністами, поетами, як О. Димов, Н. Теффі, В. Потьомкін, у ряді журналів друкувалися А. Купрін, М. Горький, І. Бунін, К. Чуковський, В. Князєв.

У цей час у Росії розвивається і політична карикатура. Серед великої кількості політичних малюнків особливе місце посідає і карикатура, що вперше з'явилася в Росії, на духовенство Російської православної церкви.

Серед художників, що особливо активно виступали в таких популярних петербурзьких журналах 1905-1907 років, як «Борці», «Бурелом», «Буря», «Вампір», «Вир», «Водолаз», «Чарівний ліхтар», «Дятел», «Дикун», «Жупел», «Забіяка», «Глядач», «Пекельна пошта» та ін., ми зустрічаємо представників різних напрямків мистецтва. Були тут і представники «Миру мистецтва», і художники, близькі до передвижників, і майстри, пов'язані з Академією мистецтв. Особливу активність виявляла молодь – студенти Академії мистецтв та інших навчальних закладів столиці. Поряд із ними виступали і художники, які лише недавно завершили освіту; тут же давно працювали й професійні журнальні малювальники, які звикли відгукуватися на злободенні події, і, нарешті, навіть окремі любителі, які володіли олівцем.

Показово, що майже жодна помітна подія першої російської революції не залишилася невідбитою в сатиричних малюнках на сторінках популярних журналів. Проте, найчастіше авторство цих творів визначити неможливо (чи дуже складно). Найчастіше художники-карикатуристи не прагнули підписувати своє ім'я.