«Погляд скоса» — Париж та парижани Робера Дуано (6 фото)

Напевно, жодну іншу фотографію не аналізували так ретельно. Її обговорюють у рамках соціології, психології, психоаналізу та гендерних досліджень чи не з того самого дня, як Робер Дуано (Robert Doisneau) зняв її у 1948 році.





Що хотів сказати французький фотограф? Чи справді це глузування з жінки, експлуатація голого тіла, втілення вуайєризму і так далі? Чи він хотів показати справжню особу сімейного життя? А може, просто пожартувати?



То справді був повоєнний Париж, у якому Дуано було багато роботи: знову почали виходити французькі газети та журнали, з'явилися й зарубіжні видання. Але, намагаючись сфотографувати справжній образ міста та його мешканців, фотограф як міг уникав постановочних знімків. Як пізніше згадував він сам, він міг цілодобово сидіти в одному місці, чекаючи, коли станеться щось цікаве.

Ось і серію фотографій Un Regard Oblique, «Погляд скоса», він знімав два дні — без жодної постановки, у стилі «прихованої камери». У широкій вітрині однієї з художніх галерей у V окрузі Парижа було виставлено кілька картин, зокрема й той самий, досить відвертого змісту. Дуано встановив свій фотоапарат навпроти вікна, сховавши його за антикварним кріслом — так, щоб людям зовні камери не було видно. І взявся чекати реакції ні про що не підозрюваних перехожих.

Хто тільки не підходив до вітрини: і жінки похилого віку, і смішні юнаки, і суворі жандарми. Знаменитий кадр, який дав назву всій серії, був зроблений останнім. До речі, серед знімків є й діаметрально протилежний «Погляду скоса»: на ньому дівчина дивиться на картину в стилі «ню», а молодик, навпаки, на ту, що стоїть у центрі.



Ще раз пригадаймо, що це Париж, місто кохання, де поклоніння красі, особливо жіночій, зведено до рангу культу. І чоловік, який за спиною дружини коситься на картину, веде себе як справжній парижанин - захоплюється тим, що викликає захоплення.

Парижанином був Дуано. А ще він був дуже скромною людиною, яка на початку своєї кар'єри фотографа не наважувалася фотографувати людей, аби не потривожити їх. Навіть найзнаменитіший його кадр, «Поцілунок у мерії», він змушений був зробити постановочним, всупереч усім своїм переконанням, тому що не міг просто так зняти молоду пару, що цілується. Раптом вони будуть проти, раптом зустрічаються потай…



До речі, саме «Поцілунок у мерії», незважаючи на всі застереження автора, завдав йому великих неприємностей: через цю фотографію на Дуано двічі подавали до суду. Навпаки, ніхто з тих, кого зобразив його об'єктив під час «Погляду скоса», жодних претензій до фотографа не мав. Хоча цілком можливо, що мосьє на першому знімку, якщо його дружина одного разу все-таки побачила цей кадр, дісталося по перше число.