Dutch Automotive History (part 56) Seat, SIMCA, Sizaire-Berwick (125 фото)

SEAT (Барселона, Іспанія, 1949-)

Історія "Іспанського товариства автомобілів для туризму" (Sociedad Espanola de Automoviles de Turismo), скорочено SEAT, починається в 1919 році. Тоді італійський концерн ФІАТ (FIAT) заснував в Іспанії свою філію. У 1931 році автомобілі, що збиралися там, отримали назву "ФІАТ-Іс-паніас" (FIAT-Hispanias). 1949 року іспанська державна фінансова група INI взяла контроль над фірмою, яка стала називатися СЕАТ. Зміна господаря мала головним чином політичне значення і ніяк не позначилася на виробництві: розроблені ФІАТ автомобілі продовжували сходити з конвеєра. На вершині модельної піраміди знаходився седан середнього класу СЕАТ-1400, аналог ФІАТ-1400, що випускався до 1956 року. У 1957 році представили легкий задньомоторний СЕАТ-600, однотипний з ФІАТ-600. Через два роки СЕАТ випустила на ринок "власний" автомобіль моделі "1800" з силовим агрегатом від СЕАТ-1400. У 60-70-ті роки СЕАТ виготовляла багато моделей італійського концерну ("124", "128", "131" та "132"). Тільки суттєво перероблений ФІАТ-850 пропонувався як СЕАТ-133.

У 1979 році ФІАТ придбав контрольний пакет акцій СЕАТ і знову став його повноправним власником. Це дозволило розгорнути у Барселоні масовий випуск нових італійських автомобілів. Не минуло й півтора року, як ФІАТ, який потрапив у скрутне фінансове становище, відмовився від своєї іспанської філії. Прагнучи не допустити звільнення 32 тисяч робітників, уряд Іспанії через групу INI придбав 90% акцій фірми. У 1982 році СЕАТ уклала угоду про співпрацю з компанією "Фольксваген" (Volkswagen) і приступила до збирання автомобілів серій "Поло" (Polo), "Пасат" (Passat) та "Сантана" (Santana). У тому ж році в масове виробництво пішов простий і дешевий малогабаритний автомобіль "Марбелла" (Marbella), ідентичний "ФІАТ Панда" (Panda). У програмі паралельно з німецькими випускалися моделі "Фура" (Ріга) та "Ронда" (Ronda) - копії ФІАТ-127 та "ФІАТ Рітмо" (Ritmo). У 1985 році на базі хетчбека "Ронда" представили седан "Малага" (Malaga). У червні 1986 року концерн VAG ("Фольксваген-Ауді"), викупивши 53% акцій СЕАТу, став його новим власником.

Незадовго до того, в 1984 році, на ринок надійшла перша власна розробка СЕАТ - компактна 3-дверна передньопривідна "Ібіца" (Ibiza). Її конструкцію виконала фірма "Італ Дизайн" (Ital Design), перші кузови виготовила німецька компанія "Карманн" (Karmann), а механічну частину створила "Порше" (Porsche). 1993 року з'явилося друге покоління "Ібіци". Автомобілі пропонуються з 3- та 5-дверними кузовами, бензиновими та дизельними двигунами робочим об'ємом від 999 до 1984 см3. У 1993 році на базі "Івіци" з'явився седан "Кордоба" (Cordoba), до якого в 1996 приєдналося купе. У 1991 році побачив світ 5-дверний хетчбек "Толедо" (Toledo), близький за конструкцією до "Фольксвагену Гольф" (Golf) другого покоління. Застосовуються силові агрегати з двигунами робочим об'ємом 1595-1984 см3 потужністю до 150 к.с. З 1996 року пропонується універсал підвищеної місткості "СЕАТ Альгамбра" (Alhambra), уніфікований з "Фольксвагеном Шаран" (Sharan). З травня 1997 року на базі "Поло" у Німеччині випускається компактний "СЕАТ Ароса" (Arosa).

SIZAIRE-BERWICK (Курбевуа, Франція/ Парк Ройял, Великобританія, 1913-1930)

Фірму "Сізер-Бервік" (в Англії вимовляли "Сізер-Бервік") у 1913 році заснували брати Сізер із Франції та англієць Ф. У. Бервік (F. W. Berwick). Беруїк був представником у Лондоні французької фірми "Сізер-Ноден" (Sizaire-Naudin), заснованої братами кількома роками раніше. Перші машини "Сізер-Бервік-20СV" будувалися у Франції. Їх обладнали 4-циліндровими двигунами робочим об'ємом 4072 см3, що відрізнялися безшумною роботою. Форма радіаторів була скопійована з "роллс-ройсів" (Rolls-Royce), внаслідок чого британська компанія пред'явила судовий позов "Сізер-Бервік", що правда, не отримав ходу. Автомобілі "Сізер-Бервік" часто називали "роллс-ройсами" для бідних", тому що їх вартість була набагато нижчою від автомобілів вищого класу, а якість збірки - високою.

Під час першої світової війни "Сізер-Бервік" тимчасово припинила діяльність. Братів Сізер призвали на військову службу, а Беруїк відкрив у Великій Британії авіаційну майстерню. Після закінчення війни Моріс Сізер (Maurice Sizaire) переїхав до Лондона, де розробив модель "20/25НР", що стала відомою завдяки все тому ж облицювання радіатора в стилі "Роллс-Ройса", високій якості та потужному двигуну робочим об'ємом 4534 см3. 1920 року в колишній майстерні Беруїка в Парк Ройял було розпочато виробництво автомобілів. Серійні варіанти виявилися помітно важчими, та й попит на них виявився невисоким. У 1923 році "Остін" (Austin) придбала контрольний пакет акцій "Сізер-Бервіка", після чого до 1927 року фірма збирала простіші та дешевші моделі "12НР" і "15НР" з двигунами "Остін", які не відрізнялися якими-небудь цікавими особливостями. Французьке відділення "Сізер-Бервік" проіснувало до 1930 року та останніми роками випускав

про солідні автомобілі "18CV" та "28CV" з американськими рядними 8-циліндровими двигунами "Лайкомінг" (Lycoming).

Слід додати, що в 1921 році брати Сізер заснували у Франції фірму "Сізер Фрер" (Sizaire Freres), де до 1932 випускалися оригінальні автомобілі з повністю незалежною підвіскою всіх коліс і безклапанними двигунами.

SIMCA (Нантер/Пуассі, Франція, 1934-1978)

У 1934 році італієць Анрі-Теодор Пігоцці (Henry-Theodore Pigozzi) заснував у Франції "Промислове товариство з виробництва автомобілів та кузовів" (Societe Industrielle de Mechanique та Carrosserie Automobile), скорочено SIMCA. Він мав намір випускати за ліцензією автомобілі ФІАТ (FIAT). Перша модель "6CV", яка в листопаді 1934 року вийшла з воріт заводу в Нантеррі, виявилася модифікацією "ФІАТ-508 Балілла" (Balilla). Потім з'явився автомобіль СІМКА-ФІАТ 11CV, аналог "ФІАТ-518 Ардіта" (Ardita). У 1936-му почалося виробництво моделей СІМКА-5 ("ФІАТ-500 Тополіно") та СІМКА-8 (ФІАТ-1100). На базі цих автомобілів Амадей Гордіні (Amedee Gordini) виготовляв гоночні та спортивні машини. У 1939 році "СІМКА-Гордіні-8" перемогла у Ле Мані у своєму класі.

Першою власною розробкою фірми СІМКА став малолітражний автомобіль "Аронд" (Aronde) з кузовом, що несе, представлений в 1951 році. Моделі супроводжував великий успіх на ринку - вже в перший рік виробництва було продано понад 20 тисяч екземплярів, а 1959 року обсяг продажів перевищив 100 тисяч штук. Модель "Аронд" випускалася у численних виконаннях до 1964 року.

У 1954 році Сімка, скориставшись сприятливою можливістю, придбала завод французького відділення американського концерну "Форд" (Ford) у Пуассі, отримавши на додачу права на виробництво моделі "Ведетт" (Vedette). Ця машина середнього класу з двигуном V8 робочим об'ємом 2350 см3 потужністю 84 л. випускалася у Франції до 1961 року, потім її виробництво продовжилося у Бразилії (до 1967 року). Завод у Пуассі став головним виробничим центром фірми Сімка, а підприємство в Нантеррі в 1961 було продано компанії "Сітроен" (Citroen).

У 1957 році Сімка представила автомобіль "Аріан" (Ariane), що мав кузов і шасі від "Ведетт" і 4-циліндровий мотор від "Аронд". Через два роки Сімка придбала компанію "Тальбо" (Talbot).

Через деякий час почався захід самої фірми СІМКА. Для того щоб вижити, було вирішено продати 15% акцій американському концерну "Крайслер" (Chrysler).

У 1962 році на ринку з'явилася Сімка-1000 з двигуном заднього розташування і підкреслено незграбною формою кузова. Через рік "Крайслер" збільшив свою частку в капіталі СІМКА до 63%, ставши її фактичним господарем. Виробнича програма фірми поповнилася трьома новими моделями: "900", "1300" та "1500". У 1964 році Пігоцці помер, через три роки "Крайслер" володів уже 77% акцій французької компанії.

У 1968 році народилася передньопривідна Сімка 1100 з поперечно розташованим силовим агрегатом і двигуном 1118 см3. У 1970 році Сімка придбала автомобільне відділення військово-промислової групи "Матра" (Matra), при співпраці з яким випускалися спортивний автомобіль "Багіра" (Bagheera) та вантажопасажирський "Ранчо" (Rancho). У липні 1970 року "Крайслер" викупив 99% акціонерного капіталу СІМКА. Це призвело до перейменування СІМКА на "Крайслер-Франс" (Chrysler-France), хоча старі моделі спочатку носили позначення СІМКА, потім "СІМКА-Крайслер" і "Крайслер-СІМКА". У тому ж 1970 році з'явилися моделі "160" та "180" марки "Крайслер". У 1975 році була випущена нова гама "СІМКА-Крайслер", що складалася з передньопривідних моделей серій "1307" та "1308" з 5-дверним кузовом хетчбек. Вони оснащувалися поперечно розташованими двигунами робочим об'ємом 1294; 1442 см3 потужністю 68-85 л.с. Модель класичної компоновки "1609" і "1610" успіхом не користувалися, що послідували за цими вдалими автомобілями в 1977 році. У вересні 1978 року "Крайслер", вирішуючи складні фінансові проблеми, поступився усі свої європейські підприємства групі "Пежо-Сітроен" (PSA). Через деякий час автомобілі "СІМКА-Крайслер" отримали нову марку "Тальбо".