Dutch Automotive History (part 59) Subaru, Suzuki, Tatra, Terraplane (87 фото)

SUBARU (Токіо, Японія, 1958-)

"Субару" є торговою маркою автомобілів, що випускаються великою японською машинобудівною корпорацією "Фудзі Хеві Індастріз" (Fuji Heavy Industries). Її історія почалася 1917 року, коли Шикухеї Накадзіма (Chikuhei Nakajima) відкрив у місті Ота експериментальну авіаційну лабораторію. У 1931 році на її базі виникла фірма "Накадзіма Ейркрафт" (Nakajima Aircraft), яка постачала японським військово-повітряним силам двигуни та бойові літаки. У 1945 році ця компанія була реорганізована та діяла під назвою "Фудзі Санге" (Fuji Sagyo). Вона випускала моторолери, обладнання для залізниць, кузови автобусів та двигуни внутрішнього згоряння. У 1950 році, за розпорядженням американської окупаційної влади, фірму розділили на 12 незалежних підприємств. П'ять з них у 1953 році об'єдналися в компанію "Фудзі Хеві Індастріз" і сконцентрувалися на виробництві моторолерів, автомобільних комплектуючих та двигунів різних типів.

У 1958 році був випущений перший 4-колісний легковий автомобіль "Субару-360", обладнаний двотактним 2-циліндровим двигуном робочим об'ємом 356 см3 потужністю 16 к.с.

Модель мала компактний кузов власною масою близько 400 кг і незалежну підвіску всіх коліс.

1966-го було освоєно масове виробництво першого японського передньопривідного автомобіля малого класу "Субару 1000". Машина мала досить місткий кузов 4-дверний седан довжиною 3930 мм і оснащувалась 4-циліндровим двигуном 977 см3 потужністю 55 к.с. З 1969 року почалося виробництво комфортабельнішої моделі "Субару 1400".

1972 року з'явилися дві нові моделі. Для заміни мікроавтомобіля типу "360" підготували аналогічний "Рекс-550" (Rex) з 2-циліндровим 4-тактним двигуном робочим об'ємом 544 см3. Також освоїли виробництво легкового автомобіля повнопривідного компонування з 4-циліндровим оппозитним 1,4-літровим двигуном поздовжнього розташування. Цей автомобіль, що мав кузов 5-дверний універсал, був створений на шасі перед-непривідної моделі "Леоне 1400" (Leone) і оснащувався приводом задніх коліс, що включається з місця водія. У 1976-му з'явилася потужніша модель "1600" з аналогічним мотором в 1595 см3. Повнопривідні модифікації проводилися паралельно з передньопривідними, а також поставлялися до Європи, де були відомі як "Субару 1400" та "1600". Однак у Старому Світі вони не мали успіху через невдалу зовнішність і досить тісні кузови.

На Токійському автосалоні 1983 показали малогабаритні моделі з приводом всіх коліс: мікроавтомобіль "Рекс 4WD" і машину малого класу "Джасті Л 0" (Justy) з однолітровим 3-циліндровим мотором поперечного розташування. У 1986-му робочий об'єм двигуна "Джасті" зріс до 1190 см3, а з 1987 року ця машина стала оснащуватися першою у світі автоматичною механічною клинопасовою передачею з електронним управлінням типу ECVT. З середини 80-х років моделі "Леоне" та "XT" отримали , Нарешті, постійно включений привід всіх коліс.

SUZUKI (Хамамацу, Японія, 1955-)

Попередницею Сузукі Мотор Корпорейшн (Suzuki Motor Corporation) була фірма з виробництва ткацьких верстатів, заснована в 1920 році і існуюча під сьогоднішньою назвою з 1954 року. Освоївши 1952-го виробництво легкового мотовелосипеда "Сузукі", компанія поступово перетворилася на одного з найбільших у світі виробників двоколісних транспортних засобів.

Автомобільне виробництво почалося в 1955-му, коли було показано і через кілька років освоєно випуск першого 4-колісного мікроавтомобіля "Сузулайт-360" (Suzulight), оснащеного двотактним 2-циліндровим мотором 359 см3 потужністю 15 к.с. Тривалий час "Сузукі" виробляла тільки мікроавтомобілі, не наважуючись виготовляти більш комфортні машини.

У 1967 році з'явилося нове покоління передньопривідних моделей "Фронт-360" (Fronte). На них також використовувалися 2-тактні 2-циліндрові мотори 356 см3, але майже вдвічі більшої потужності, ніж на моделі 1955 року. Наприкінці 70-х з'явився оригінальний багатоцільовий напівпривідний мікроавтомобіль "Джимні" (Jimny) з 3-циліндровим 4-тактним мотором в 539 см3 (серія "SJ30") або 797 см3 (серія "SJ80").

На початку 80-х компанія розширила свою виробничу програму. У 1981-му з'явився вдосконалений варіант "Джимні" серії "SJ410" з 4-циліндровим двигуном 970 см3 потужністю 45-52 к.с., який експортувався до багатьох країн. У 1982 році освоїли виробництво нового покоління мікроавтомобілів "Фронт/Альто/Серво" (Alto/Cervo) з 2-, 3- та 5-дверними кузовами, 3-циліндровими моторами в 543 см3 потужністю 29-40 к.с. (Останній - з турбонаддувом). Моделі "Альто", що експортуються до Європи та інших країн світу, оснащувалися також 3-циліндровими моторами підвищеного до 796 см3 робочого об'єму.

TATRA (Копршівниці, Чеська республіка/ЧССР/Чехія, 1921-)

У 1853 році в містечку Нес-Сельсдорф у східній Моравії, що належала тоді до Австро-Угорщини, відкрилася екіпажна майстерня Ігна-ца Шустали (Ignac Schustala). У 1895 році вона була перетворена на "Несс

ельсдорфську вагонну фабрику" (Nesselsdorfer Wagenbau Fabriks), скорочено NW. Тут у 1897 році був зібраний перший у Центральній Європі самохідний екіпаж "Президент" (President). Ця досить велика 5-місна машина з горизонтальним 2-циліндровим двигуном заднього розташування 2 робочим об'ємом см3 потужністю 6,6 к.с., була виконана за зразком автомобілів німецької фірми "Бенц" (Benz), у її створенні брав участь відомий у майбутньому автоконструктор Ганс Ледвінка (Hans Ledwinka), який народився в 1878 році в Клостернойбурзі, поблизу Відня.

Надалі на заводі в Нессельсдорфі почалося виробництво різних автомобілів марки NW. У 1899 році був випущений "Метеор" (Meteor) - модернізований варіант "Президента", за яким пішли схожі за конструкцією самохідні екіпажі "Нессельсдорф" (Nesselsdorf), "Відень" (Wien), "Бергштайгер" (Bergsteiger), "Ферзухер" (Versucher), "Ау-хоф" (Auhof) та багато інших. У 1900 році випустили двомісний гоночний автомобіль з двигуном 4250 см3 потужністю 12 к.с., на якому барон фон Лібіг (von Liebig) виграв гонку під Ніццею. 1901 року 23-річний Ледвінка став головним конструктором автомобільного відділу. Він взявся за оновлення застарілої гами, спочатку представивши легковий автомобіль типу "NW-B" з двигуном, який, як і раніше, розташований горизонтально під задніми сидіннями. Через рік з'явилася модель "С" із 4-циліндровим мотором. У 1902-1905 роках Ледвінка працював на Віденському заводі парових машин. Повернувшись в 1906 році в Нессельсдорф, він розробив автомобіль вищого класу "NW-J" класичного компонування з двигуном 5878 см3 переднього розташування. Поступово фірма NW перейшла випуск престижних легкових машин, проте обсяги їх виробництва залишалися невисокими. У 1910 році Ледвінка розробив спортивну машину "NW-S" з 3,3-літровим 4-циліндровим двигуном потужністю 30 к.с., оснащеним верхнім розподільним валом. У 1914 році побачив світ представницький автомобіль "NW-T" з двигуном потужністю 45 к.с. Останньою легковою машиною NW у 1915 році стала модель "U" з 6-циліндровим 65-сильним мотором 5340 см3. У 1916 році Ледвінка перейшов на фірму "Штайр" (Steyr).

Коли 1921 року Ледвінка знову повернувся на батьківщину, Моравія увійшла до складу Чеської Республіки; містечко Нессельсдорф стало називатися Копршівниця, а завод - "Татра". Перший автомобіль "Татра-10" 1921 року був аналогічний довоєнному "NW-U". У 1923-му Ледвінка розробив один із найвідоміших своїх автомобілів "Татра-11" з 2-циліндровим двигуном повітряного охолодження та хребтовою трубчастою рамою. У 1926 році його замінила досконаліша "Татра-12". У тому ж році на схожій з ними за конструкцією "Татра-30" встановлювали 4-циліндровий опозитний двигун повітряного охолодження робочим об'ємом 1679 см3, який також застосовувався на оригінальному 6-колісному автомобілі "Татра-26/30". Гаму представницьких машин в 1926 відкрила "Татра-31" з рядним 6-циліндровим 2,3-літровим мотором водяного охолодження.

На початку 30-х років з'явилася "Татра-57" з трубчастою рамою та 4-циліндровим мотором у 1155 см3, що мала непоганий попит. На її базі створили модель "Т-75" із двигуном збільшеного до 1690 см3 робочого об'єму. Гамму машин вищого класу продовжили Т-70 з 6-циліндровим мотором водяного охолодження в 3868 см3 і розкішна Татра-80 з 6-літровим двигуном V12 в 100 к.с. У 1931 році у продаж надійшов легкий автомобіль з кузовом купе, оснащений 2-циліндровим двигуном заднього розташування. Через два роки за ним послідувала модель "V-570" з аеродинамічним кузовом седан. Ця машина вважається родоначальницею задньомоторних легкових автомобілів з аеродинамічно досконалими кузовами, які принесли "Татрі" світову популярність.

У 1934 році Ледвінка представив свій шедевр - задньомоторну легкову "Татру-77" з трубчастою рамою та 3-літровим двигуном V8 з двома верхніми розподільними валами та повітряним охолодженням. Через рік з'явилася модель "Т-77А" із двигуном, об'єм якого зріс до 3395 см3. 1937 року її замінила "Татра-87" з аналогічним кузовом, але мотором від "Т-77". Перед Другої світової війни була випущена схожа з ними машина "Т-97" з верхньоклапанним двигуном робочим об'ємом 1759 см3. У програму також входила модель класичного компонування "Т-52" з 4-циліндровим 1,9-літровим мотором переднього розташування з бічними клапанами та повітряним охолодженням. У 1938 році на ринок надійшла малолітражна "Татра-57В" з двигуном 1256 см3, що випускалася до 1949 року.

У 30-х роках "Татра" стала великим виробником вантажівок. Вони випускалися під час німецько-фашистської окупації. Після війни Ледвинку звинуватили у співпраці з німецькою владою, конструктор провів у в'язниці 6 років.

У соціалістичній Чехословаччині заводи "Татра" зосередилися з виробництва важких вантажних машин, добре відомих колишньому СРСР. Але випуск легкових автомобілів не припинився, хоч і скоротився до мінімуму. У 1947 році в програмі з'явилася нова задньомоторна модель "Татра-107", більш відома як "Т-600 Татраплан"

(Tatraplan) з 2-літровим 4-циліндровим двигуном. У 1949-1957 роках "Татра" займалася виробництвом спортивних та гоночних задньомоторних автомобілів. На них гонщики Вержміржовські, Сойка та Павлічек неодноразово завойовували високі місця у різних перегонах.

У 1956 році почалося дрібносерійне виробництво представницької "Татри-603", яка стала подальшим розвитком задньомоторних довоєнних машин з двигунами V8 повітряного охолодження. На Т-603 мотор робочим об'ємом 2545 см3 розвивав потужність 100 к.с. На моделі Т-603-2 обсяг зменшили до 2472 см3, але потужність зросла до 125 к.с. У середині 70-х років з'явилася комфортна задньомоторна 6-місна "Татра-613" своєрідної зовнішності з мотором V8 повітряного охолодження в 3495 см3 потужністю 165 к.с. з чотирма верхніми розподільними валами та двома карбюраторами. З 1980 року вона випускалася у довго-базному виконанні "T-613S", а 1984-го з'явилася покращена модифікація "Т-613-3" з оновленою передньою частиною та двигуном підвищеною до 177 к.с. потужності. У 1993 році на варіанті "Т-613-4" встановили систему упорскування палива, що дозволило підвищити потужність двигуна до 200 к.с., а максимальну швидкість автомобіля - до 230 км/год.

Машини "Татру" надходили у розпорядження членів уряду ЧССР та країн Східної Європи, а потім на них пересіли лідери Чехії. Це були єдині у світі автомобілі вищого класу із заднім двигуном повітряного охолодження.

Від цієї концепції не відійшли і під час створення нового представницького автомобіля "Татра-700", що випускається дрібними партіями з 1996 року. Однак основною продукцією заводу "Татра", як і раніше, залишаються вантажні автомобілі, головна особливість яких - центральна хребтова трубчаста рама.

TERRAPLANE (Детройт, США, 1932-1938)

"Тераплейн" - торгова марка автомобілів компанії "Хадсон" (Hudson). Перший "Тераплейн-К Ленд Флайінг" (Land Flying) обладнали 6-циліндровим 2,5-літровим мотором з бічними клапанами потужністю 70 к.с. У 1933 році з'явилася серія "КТ" з рядним 8-циліндровим 4-літровим двигуном 94 к.с. Шассі розробив відомий англійський конструктор Рейд Рейлтон (Reid Railton), тому іноді автомобіль називали "Американським "Рейлтоном".

Машина виявилася досить досконалою та у варіанті з відкритим спортивним кузовом розвивала швидкість до 137 км/год. У 1934 році "Тераплейн" переключилася на випуск серії "Біг Сікс" (Big Six) з 6-циліндровим 3,5-літровим мотором "Хадсон" та передньою незалежною підвіскою. Машини пропонувалися у двох варіантах: для американських покупців із двигуном потужністю 90 л.с., на експорт – 80 л.с. У 1936 році розпочали випуск серій "61" і "62" з аеродинамічними кузовами, гідравлічним приводом гальм, 6-циліндровими моторами.

У 1938 році, щоб не створювати конкуренції марок усередині однієї компанії, "Хадсон" вирішила ліквідувати "Тераплейн". У 1939 році "тераплі" випускалися під назвою "Хадсон-112".