Dutch Automotive History (part 60) Toyota, Trabant, TVR (100 фото)

TVR (Блекпул, Великобританія, 1957-)

Назва фірми складена з літер, що входять в ім'я та прізвище її засновника -Тревора Вілкінсона (Trevor Wilkinson). Перші спортивні машини зібрали вручну в Англії ще у 1954 році, але їх випробування проводились у США. Машини передбачалося продавати у Північній Америці під назвою "Джомар" (Jomar).

Під маркою TVR вони пропонувалися спочатку у вигляді набору деталей, оскільки серійне виробництво готових машин через фінансові проблеми затримувалося. Щоб вийти з кризової ситуації наприкінці 1957 року Вілкінсон придбав приміщення у Блекпулі, де з січня 1958 року йому нарешті вдалося налагодити складання автомобілів. Першу модель "Трантура" (Grarrtura) з кузовом купе можна було придбати на вибір із двигуном "Форд" (Ford) робочим об'ємом 1172 см3 з бічними клапанами або "Ковентрі-Клаймакс" (Coventry-Climax) у 1098 см3, причому перший можна було обладнати нагнітачем, завдяки якому він розвивав потужність 54 к.с., і розганяв машину до швидкості 172 км/год.

Варіанти з 85-сильним двигуном "Клаймакс" розвивали швидкість до 200 км/год. У 1959 році з'явилася "Трантура-П" з коротким і низьким кузовом. Колишній двигун "Форд" спочатку замінили мотором від "Форд Англія" (Anglia) робочим об'ємом всього 997 см3, а потім "Ковентрі-Клаймакс" робочим об'ємом 1216 або 1489 см3. На початку 60-х років на "Грантурі-III" застосовувалися мотори "Форд Класік" (Classic) в 1340 см3, а також агрегати від MGA робочим об'ємом 1622 см3. На автосалоні в Нью-Йорку в 1963 представили модель "Mk-III" з новою підвіскою від автомобіля "Тріумф Геральд" (Triumph Herald) і 1,8-літровим двигуном від MGB, проте витрати на створення настільки великої гами спортивних машин поставили фірму у скрутне фінансове становище. В результаті TVR була змушена передати виробництво новоствореної компанії "Трантура Інджиніринг" (Grantura Engineering), через рік її назва змінилася на "Ті-Ві-Ер Карз Лімітед" (TVR Cars Ltd.).

Черговий поворот в історії фірми стався в 1964 році, коли один американський клієнт, який так і не зміг дочекатися замовленого ним автомобіля "Грантура-Ш" з двигуном MGB, попросив дилера Джека Гріффіта встановити на ньому американський мотор "Форд" V8. робочим об'ємом 4727 см3. Так з'явилася нова серія "Гріффіт-200", за якою в 1965 році була покращена модель "Гриффіт-400". У тому ж році Тревор Фьоре (Trevor Нозі) побудував прототип нового автомобіля "Трайдент" (Trident), але фірма TVR знову збанкрутувала і виробництво машин налагодила компанія "Трайдент Кар" (Trident Car).

Наприкінці 1965 року Артур Лайлі (Arthur Lilley) із сином Мартіном заснували нову фірму "Ті-Ві-Ер Інджиніринг" (TVR Engineering), на якій у середині наступного року створили прототип спортивного купе "Тіна" (Tina) на шасі "Хіллман Імп" (Hillman Imp), втім, не пішов у виробництво. У 1967 році на шасі Трантури випустили "Віксен" (Vixen) з 1,6-літровим двигуном "Форд Кортіна-GT" (Cortina), до якого потім приєдналися серії "S-2", "S-3" і "S" -4" з подовженою колісною базою, розраховані на ринок США. У 1969 році на шасі "Віксена" народився "Тускан" (Tuscan) з 4,7-літровим двигуном "Форд" V8, який через рік замінив мотор "Форд" V6 в 2994 см3.

У 1971 році розробили нове шасі, що підходило як для установки 1,3-літрового двигуна "Тріумф", який застосовувався на легкому кабріолеті "Спітфайр" (Spitfire), так і для 6-циліндрового силового агрегату робочим об'ємом 2498 см3. Останній двигун дав новій серії індекс "2500". Модернізований варіант "2500М" випускався до 1977 року. Паралельно з 1972 виготовлялося купе "ЗОООМ" з 3-літровим мотором "Форд" V6.

1975-го на фірму обрушилося лихо: пожежа знищила всі шасі, підготовлені до збирання. Керівництво фірми виявило кмітливість та вміння, щоб подолати катастрофічні наслідки. Вже через три місяці виробництво відновили. До середини року почався продаж модифікації "ЗОООМ Турбо" (Turbo), що розвиває швидкість понад 240 км/год. Через рік у програму був включений варіант "Таймар" (Taimar) з третіми задніми дверима, що мають занадто велику масу для швидкісного автомобіля. У 1980 році з'явилася серія "Тасмін" (Tasmin) з клиноподібним кузовом та двигунами "Форд" V6 або "Ровер" (Rover) V8 робочим об'ємом відповідно 2792 і 3532 см3, що дало машинам позначення "280i" та "350i". У 1984 році побачила світ модель "390SE" з 3,9-літровим агрегатом V8 "Ровер", а ще через 5 років почали випуск машин "400SE" та "450SE", оснащених моторами V8 у 4,3 та 4,5л потужністю 279 та 324 л.с.

У 1991 році з'явився новий "Гриффіт" із більш сучасною формою кузова. Сьогодні він пропонується з двигуном V8 3947 або 4997 см3 потужністю 240-340 к.с. З 1992 року на його базі випускається кабріолет "Хімера" (Chimaera), а з 1994 - купе "Цербер" (Cerbera) c мотором V8 робочим об'ємом 4185 см3 в 349 к.с. У 1996 році представили "молодшого брата" великого "Гріффіта" - "Гріффіт Спід Сікс" (Speed Six) з 6-циліндровим 4-літровим двигуном "Ягуар" (Jaguar) потужністю 330-380 к.с.

TOYOTA (Тойота-Сіті, Японія, 1937-)

Фірма "Тойода Автометік Лум Уоркс" (Toyoda Automatic Loom Works) з кінця минулого століття випускала ткацькі верстати. У 1935 році вона побудувала досвідчений 5-місний автомобіль "Тойода А-1", після чого керівництво прийняло рішення про серійне виробництво легкових машин. У серпні 1937 року було засновано фірму "Тойота Мотор Компані" (Toyota Motor Company). Фірма почала з випуску моделі "АА", що нагадувала американський автомобіль "Ейрфлоу" (Airflow) концерну "Крайслер" (Chrysler) 1934 року. Перша "Тойота" пропонувалася з рядним 6-циліндровим верхньоклапанним двигуном робочим об'ємом 3389 см3 потужністю 65 к.с., аналогічним мотору "Шевроле Сікс" (Chevrolet Six) 1933 випуску. Модель вироблялася до 1943 року.

Першою післявоєнною машиною (1947 рік) стала легка "Тойопет-SA" (Toyopet) з 27-сильним двигуном робочим об'ємом 995 см3 та дводверним кузовом седан. Однак її серійне виробництво почалося лише восени 1949 року, коли американська окупаційна влада остаточно скасувала заборону на випуск легкових автомобілів для індивідуального користування. У 1951 році розпочалося виробництво універсального повнопривідного автомобіля "Ленд Крузер" (Land Cruiser). 1955 року, коли з конвеєрів "Тойоти" сходило щорічно близько 10 тисяч автомобілів, з'явився седан "Краун" (Crown) з мотором робочим об'ємом 1453 см3. У 1957 році народилася відома та популярна модель "Корона" (Corona) з двигунами робочим об'ємом 995-1453 см3. У 1960 році випустили невелику серію машин "Краун Спорт" (Crown Sport) з 1,5-літровим 72-сильним двигуном та кузовом зі склопластику. Через рік з'явилася малогабаритна модель "Паблика" (Publica) з 2-циліндровим двигуном повітряного охолодження 697 см3.

1962 року "Тойота" відзначила випуск мільйонного автомобіля. Зроблений шлях зайняв 25 років, проте 2-мільйонний автомобіль було зібрано вже через 3 роки. Найпопулярніша та найвідоміша модель "Королла" (Corolla) з'явилася 1966-го. Вона мала 2-дверний кузов седан завдовжки 3845 мм і оснащувалась 4-циліндровим мотором 1087 см3 потужністю 60 к.с. Одночасно надійшов у продаж спортивний автомобіль "2000GT" з 6-циліндровим мотором 1988 см3. Наступного року випустили модель вищого класу "Сенчурі" (Century) із 3,0-літровим двигуном V8. Протягом трьох наступних років "Короллу" обладнали 4-циліндровими двигунами робочим об'ємом 1166; 1407 і 1588 см3, "Корона-І" отримала мотор 1858 см3, а "Краун" продавали з двигуном V8 робочим об'ємом 2599 см3. 1969 року з'явився мільйонний автомобіль популярної марки "Корона".

У грудні 1970 року випустили купе "Селіка-GT" (Celica) з мотором робочим об'ємом 1588 см3 і седан "Каріна" (Carina) з двигунами 1407 та 1588 см3. 1972 року "Тойота" відзначила випуск 10-мільйонного автомобіля (частка "Королли" становила 3 млн. штук). Одночасно з'явився седан середнього класу "Крессіда" (Cressida) з 4- та 6-циліндровими моторами в 1968 та 2563 см3.

Наступного року на базі "Королли" випустили малогабаритні "Старлет" (Starlet) із кузовами седан та купе. "Старлет" став спадкоємцем серії "Паблік". У 1979 році гама "Тойоти" включала купе "Старлет" (1166 і 1290 см3) та "Селіка" (1588 і 1968 см3), седани "Терсел" (Tercel), "Каріна" (1588 і 1968 см3) та "Крессіда" (1968 см3). На вершині програми стояла "Краун" класу "люкс" з 6-циліндровим бензиновим двигуном робочим об'ємом 2563 см3 або 4-циліндровим дизелем в 2188 см3.

Щоб затвердити свої провідні позиції в Японії та на світовому ринку, а загальний обсяг виробництва всіх автомобілів "Тойота" в 1980-му перевищив 3 млн. штук, компанія значно розширила виробничу програму, ввівши в неї кілька нових серій моделей і модернізувавши низку моделей, що вже стали популярними. сімейств: "Терсел", "Корса" (Corsa), "Старлет", "Королла", "Спринтер" (Sprinter), "Каріна" та "Краун". У 1982 році з'явилася нова передньопривідна модель середнього класу Камрі (Camry), що пропонувалася з рядними 4-циліндровими двигунами і мотором V6 робочим об'ємом 2506 см3. У 1984 році "Тойота" стала третім у світі виробником легкових автомобілів після американських концернів "Дженерал Моторс" (General Motors) та "Форд" (Ford). У тому ж році з'явилося компактне спортивне купе "MR2" задньомоторного компонування. На наступний рік було показано нову передньопривідну спортивну серію "Селіка" з високофорсованими моторами робочим об'ємом 1,6-2,0 л. У 1988 році "Селіка Турбо" була представлена в повнопривідному варіанті з турбонаддувним двигуном в 185 к.с. Незабаром з'явився універсал підвищеної місткості Превія (Previa). До кінця 80-х вся програма "Тойоти" була модернізована.

TRABANT (Цвіккау, НДР/Німеччина, 1959-1991)

Історія легкового автомобіля "Трабант" із пластмасовим кузовом тісно пов'язана з історією розвитку та кончиною НДР. На базі старих німецьких автомобільних заводів "Ауді" (Audi) та ДКВ (DKW) у 1949 році виникло "Народне підприємство ІФА" (IFA), що випускало автомобілі ІФА моделей "F-8" і "F-9", аналогічні довоєнної продукції фірми ДКВ. У 1956 році бла розроблена власна машина типу "Р-70". З 1959 року на автозаводі в Цвіккау (AWZ) почалося виробництво мікролітражного передньопривідного "Трабанта" типу "Р-50" з 2-дверним кузовом та рядним 2-тактним 2-циліндровим двигуном робочим об'ємом 499 см3. У 1963 році на моделі "Р-600" обсяг двигуна збільшили до 594 см3. Невдовзі з'явилася модернізована серія "Р-601". 1979 року в гаму включили полегшений відкритий варіант "Трамп" (Tramp). Після об'єднання Східної та Західної Німеччини у 1989 році виробництво "трабантів" припинилося, а завод придбала фірма "Фольксваген" (Volkswagen).