Василь Васильович Кандинський (30 робіт)

Разрешение картинок от 580x833px до 1484x1302px

Василь Кандинський народився 16 грудня (4 грудня ст. ст.) 1866 р. у Москві, у ній комерсанта Василя Сильвестровича Кандинського (1832–1926). У дитячі роки подорожував з батьками країнами Європи та Росією. У 1871 сім'я осіла в Одесі, тут майбутній митець закінчив гімназію, здобуває також художню та музичну освіту. У 1885-93 (з перервою у 1889-91) навчався на юридичному факультеті Московського університету, де вивчав економіку та право. У 1889 р. перервав навчання за станом здоров'я, брав участь у етнографічній експедиції у Вологодській губернії.

У 1893 р. В. Кандінський закінчив юридичний факультет. Працював художнім директором Кушнерівської друкарні у Москві (1895).
Кар'єру художника Кандинський вибрав порівняно пізно – у віці 30 років. У 1896 році він влаштувався в Мюнхені і потім залишався в Німеччині до 1914 року.
З 1897 р. навчався живопису у приватній студії А. Ашбе.
У 1900 р. вступив до Мюнхенської Академії мистецтв, де навчався у Франца фон Штука. З 1901 р. Кандинський створив художнє об'єднання «Фаланга», організував за нього школу, у якій сам і викладав.
З 1900 р. Кандинський багато подорожує, відвідавши Північну Африку, Італію, Францію; наїздами буває в Одесі та Москві. Брав участь у виставках Московського товариства художників.
У 1910 та 1912 р. також брав участь у виставках художнього об'єднання «Бубновий валет». У роки він виробляє новаторську концепцію «ритмічного» використання кольору у живопису.
У 1909 р. Кандинський організував «Нове мюнхенське художнє об'єднання», у 1911 — альманах та групу «Синій вершник», членами якої стали відомі художники-експресіоністи, Франц Марк, Олексій Явленський, Маріанна Верьовкіна та Пауль Клеє. Тоді ж у нього відбулася перша персональна виставка.
У 1914 р. митець повернувся до Москви. У наступні роки працював над реалістичними та напівабстрактними полотнами, переважно пейзажами.
Москва. 1916. Третьяковська галерея
Після революції 1917 р. Кандинський активно займався громадською роботою.
У 1918 р. він брав участь в організації охорони пам'яток, створенні Музею мальовничої культури та Російської академії художніх наук, викладав у ВХУТЕМАСі та видав свою автобіографічну книгу «Ступені» (М., 1918).
У 1918-1919 р. він був членом художньої колегії Відділу ІЗО Наркомпросу, в 1919-1921 р. - головою Всеросійської закупівельної комісії, вченим консультантом і завідувачем репродукційної майстерні, почесним професором Московського університету. Кандинського також було обрано віце-президентом РАХН. Продовжував він і писати — у цей період, зокрема, створено декоративні композиції на склі «Амазонка» (1918) та «Амазонка у горах» (1919).
У грудні 1921 р. Кандинський виїхав в організацію відділення РАХН до Берліна. Брав участь у Першій виставці російського мистецтва у Німеччині. До Росії він уже не повернувся.
У Берліні Василь Кандинський почав викладати живопис і став визначним теоретиком школи «Баухауз». Незабаром Кандинський отримав всесвітнє визнання як один із лідерів абстрактного мистецтва.
У 1928 р. митець прийняв німецьке громадянство, але коли у 1933 р. до влади прийшли нацисти, емігрував до Франції.
З 1933 по 1944 р. він жив у Парижі, беручи активну участь у міжнародному художньому процесі.
У 1939 р. Василь Кандинський прийняв французьке громадянство. Помер Кандинський 13 грудня 1944 р. у паризькому передмісті Нейї-сюр-Сен.

Козаки

Хімерична імпровізація

Розквіт творчості художника припадає на роки, коли він викладав на літніх курсах при мюнхенській художній школі (Münchner Malschule Phalanx), що виїжджала до містечка Кальмюнц (Kallmünz), розташованої в мальовничій місцевості при злитті Фільса та Нааба. У побуті це містечко зветься «Перлини Оберпфальця» Тут 35-річний Кандинський близько зійшовся з Габріелою Мюнтер (Gabriele Münter), 26-річною слухачкою школи. Однак він не оформив шлюбу, хоча 1911 року розлучився зі своєю дружиною. Після початку Світової війни вони розлучилися у зв'язку з від'їздом Кандинського до Росії, але в 1915 знову провели разом три місяці в Стокгольмі. На той час Габріела стала вже справжньою художницею, хоча її манера відрізнялася від стилю Кандинського. У роки нацизму його роботи були віднесені до категорії "збоченого мистецтва" і ніде не виставлялися. Однак деякі з них були збережені Габріелою, яка постійно жила в Мурнау на Штаффельзеї в будинку, в якому вони проживали з Василем. Вона там же й померла 1962 року