Русь ведична ч.3: Іван Білібін (35 робіт)

Разрешение картинок от 993x2246px до 4058x4396px

Іван Білібін народився 4 (16) серпня 1876 року в селі Тархівка (біля Петербурга), у родині військового лікаря. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. У 1898 навчався у майстерні художника А. Ашбе в Мюнхені, потім кілька років займався під керівництвом Іллі Рєпіна у школі-майстерні Марії Тенішевій. Живе переважно у Санкт-Петербурзі. Після створення мистецького об'єднання «Світ мистецтва» стає активним його членом.

1899 року Білібін випадково приїжджає до села Єгни Весьогонського повіту Тверської губернії. Тут він вперше створює ілюстрації, що згодом став «білібінським» стилем, до своєї першої книги «Казка про Іван-царевича, Жар-птиці і про Сірого вовка».

У 1902, 1903 та 1904 Білібін відвідує Вологодську, Олонецьку та Архангельську губернії, куди його командує етнографічний відділ Музею Олександра III для збирання етнографічних матеріалів та фотографування пам'яток давньоруської дерев'яної архітектури.

Художній талант Білібіна яскраво виявився у його ілюстраціях до російських казок і билин, і навіть у роботах над театральними постановками. З 1899 по 1902 він створює серію з шести «Казок», виданих Експедицією приготування державних паперів, потім те ж таки видавництво випускає казки Пушкіна з ілюстраціями Білібіна. Зокрема, з'явилися «Казка про Цара Салтана» (1907) та «Казка про Золотого Півника» (1910). У 1905 видана ілюстрована Білібіним билина "Вольга", а в 1911 - казки Рославльова у видавництві "Громадська Користь". До того ж «казковому» стилю з давньоруськими орнаментальними мотивами належить постановка оформленої Білібіним опери «Золотий Півник» 1909 року в театрі Зиміна в Москві.
У дусі французької містерії представлено їм «Диво св. Теофіла» (1907), що відтворює середньовічну релігійну драму; Іспанією XVII століття надихнуті ескізи костюмів до драми Лопе де Вега «Овече джерело», до драми Кальдерона «Чистилище св. Патрика» - театральна постановка «Старовинного Театру» в 1911 р. Жартівливою карикатурою на ту ж Іспанію віє від водевілю Г. Сологуба: «Честь і Помста», поставленого Білібіним у 1909 р.
Заставки, кінцівки, обкладинки та інші роботи Білібіна зустрічаються в таких журналах початку XX століття, як «Світ Мистецтва», «Золоте Руно», у виданнях «Шипшини» та «Московського видавництва».

Під час революції 1905 художник створює революційні карикатури. Після Жовтневої революції 1917 року Білібін їде з Росії. З 1920 він живе в Каїрі, потім в Олександрії, а в 1925 обгрунтовується в Парижі. У цей час він готує блискучі декорації до постановок російських опер, художника запрошують оформити балет Стравінського «Жар-птиця» у Буенос-Айресі та низку опер у Брно та Празі.

З роками він примиряється із радянською владою. У 1935—1936 рр. він бере участь в оформленні радянського посольства в Парижі, створює монументальне панно «Мікула Селянинович».

Після цього, того ж таки 1936 року, художник на теплоході «Ладога» повертається на батьківщину та поселяється в Ленінграді. Білібін викладає у Всеросійській Академії мистецтв, продовжує працювати як ілюстратор та художник театру.

Білібін помер у блокадному Ленінграді 7 лютого 1942 року у лікарні при Всеросійській Академії мистецтв. Останньою роботою знаменитого художника стала підготовча ілюстрація до билини «Дюк Степанович» у 1941 році. Похований у братській могилі професорів Академії мистецтв біля Смоленського цвинтаря.

Білибінський стиль.

Для білібінського малюнка характерне графічне уявлення. Починаючи роботу над малюнком, Білібін накидав ескіз майбутньої композиції. Чорні орнаментальні лінії чітко обмежують кольори, задають обсяг та перспективу у площині листа. Заповнення акварельними фарбами чорно-білого графічного малюнка лише підкреслюють задані лінії. Для обрамлення малюнків Білібін щедро використовує орнамент.