Картини Крамського Івана Миколайовича (1837–1887) (49 робіт)

Разрешение картинок от 324x428px до 694x900px

Який народився в провінції, в сім'ї писаря, І. Н. Крамський пробивався до мистецтва з рідкісною завзятістю. П'ятнадцяти років він вступив учнем до іконописця, через рік - ретушером до фотографа. У 1857 р., опинившись у Петербурзі, ризикнув без підготовки тримати іспити в АМ і був прийнятий. Рано подорослішаючий, мислячий і начитаний, він швидко набув авторитету серед товаришів і, природно, став одним із ватажків "бунту чотирнадцяти" у 1863 р., коли група випускників відмовилася писати дипломні картини на заданий міфологічний сюжет. Після відходу бунтарів з АХ саме Крамській очолив створену з його ініціативи Артель художників – своєрідну комуну. У ці роки він багато займався портретами, головним чином рекомендованими, для заробітку, виконуючи їх у техніці "мокрого соусу", що дозволяла імітувати фотографію. З його ранніх робіт особливо виділяються портрет В. М. Максимова (1866) та автопортрет (1867).

Однак з часом Артель стала помалу відходити у своїй діяльності від заявлених при її зародженні високих моральних принципів, і Крамський залишив її, захоплений новою ідеєю - створенням ТПХВ. Він взяв участь у розробці статуту Товариства й одразу став не лише одним із найдіяльніших і найавторитетніших членів правління, а й ідеологом Товариства, який захищав та обґрунтовував основні позиції. Від інших ватажків Товариства його вигідно відрізняла самостійність світогляду, рідкісна широта поглядів, чуйність до всього нового у художньому процесі та нетерпимість до будь-якого догматизму.

Найбільш реалістичні портрети Крамського; у яких він домагався точності й те водночас значимості характеру і деталей, особливо коли писав діячів культури чи народні типажі (Л.Н.Толстой, 1873; Полісовщик, 1874; П.М.Третьяков, 1876; А.Д.Литовченко , 1878; М. Є. Салтиков, 1879; всі - в Третьяковській галереї; А. С. Суворін, 1881, Російський музей, Петербург; Селянин з вуздечкою, 1883, Музей російського мистецтва, Київ). Тяжучи до психологічно-ємної стриманості колориту, часто застосовував монохромну техніку соусу (Ф.А.Васильєв, 1871, Третьяковська галерея).
Тематичні полотна Крамського, гостродраматичні або меланхолійно-таємничі (Русалки, 1871; Христос у пустелі, 1872; Огляд старого дому, 1873; Невтішне горе, 1884), близькі до поетики символізму, так само як і деякі з його образів, віч-но- » початок (Місячна ніч, 1880; Невідома, 1883; все - там же). Плідно працював як педагог (у Малювальній школі Товариства заохочення мистецтв, 1863-1868).
Помер Крамський у Петербурзі 24 березня (5 квітня) 1887 року.