Montgolfiere (67 робіт)

Разрешение картинок от 3330x1543px до 6407x5397px

Монгольф'єр (фр. Montgolfiere) - аеростат з оболонкою, наповненою гарячим повітрям. Назву отримав на прізвище винахідників братів Монгольф'є - Жозеф-Мішеля та Жак-Етьєнна. Перший політ здійснив у місті Анноне (Annonay, Франція) 5 червня 1783 року.

Проте історія монгольф'єра розпочалася ще раніше. У серпні 1709 року бразильцем за походженням Барталамео Лоренцо, який живе в Португалії, де він був відомий як священик Лоренцо Гузмао, була продемонстрована вищій знаті модель повітроплавного апарату, що являв собою тонку яйцеподібну оболонку з підвішеною під нею маленькою. При одному з випробувань модель піднялася у повітря на 4 метри. У тому ж році Гузмао приступив до проекту «Пасароли». Проте, немає жодних свідчень про те, чи відбувся цей проект. Але в будь-якому випадку Лоренцо Гузмао був першою людиною, яка, спираючись на вивчення фізичних явищ природи, зуміла виявити реальний спосіб повітроплавання і спробувала здійснити його на практиці.

Історія про те, що в 1731 році подьячий нерехтець (тобто житель Нерехти) Крякутний в Рязані зробив спробу підйому на тепловій повітряній кулі, багатьма сучасними дослідниками визнається сфальшованою.

У 1782 році Брати Жан-Етьєнн і Жозеф-Мішель Монгольф'є, які захоплювалися питаннями динамічного повітроплавання, а також намагалися експериментувати з оболонками, що наповнюються воднем, знайомі з цим відкриттям, дійшли висновку, що причиною підйому хмар є їх електризація. З метою отримання газу, що має електричні властивості, вони почали спалювати мокру солому та шерсть. Цей матеріал вони використовували за аналогією з процесами, що відбуваються в електрографі, воду додавали для отримання пари, схожого зі складом хмар. Свої кулі (спочатку вони мали прямокутні форми і тільки потім сферичні) вони називали аеростатичними машинами. Одна з таких куль, діаметром 3,5 метра, була показана рідною та знайомою. Куля, піднявшись на висоту 300 метрів, протрималася у повітрі близько 10 хвилин. Після цього брати Монгольф'є побудували оболонку діаметром понад 10 метрів, вона була зроблена з полотна, у верхній частині зсередини обклеєна папером і посилена мотузковою стрічкою. Демонстрація цієї кулі відбулася на базарній площі у місті Анноні 5 червня 1783 року. Було складено протокол, який відобразив усі подробиці польоту. Куля піднялася на висоту до 500 метрів і протрималася в повітрі близько 10 хвилин, пролетівши при цьому 2 кілометри.

19 вересня 1783 року у Версалі (під Парижем) у присутності короля Людовіка XVI у дворі його замку о першій годині дня повітряна куля знялася в повітря, несучи у своєму кошику перших повітряних мандрівників, якими були баран, півень і качка. Куля пролетіла 4 кілометри за 10 хвилин. Для його наповнення знадобилося 2 пуди (32 кг) соломи та 5 фунтів (2,3 кг) вовни.

24 вересня 1784 року в Ліоні вперше у повітря на монгольф'єрі піднялася жінка. Пані Тібль у присутності шведського короля Густава III піднялася на висоту 2700 метрів і протрималася у повітрі 142 хвилини.

15 червня 1785 став трагічним в історії повітроплавання. Цього дня загинули пілот, фізик, винахідник Жан Франсуа Пілатр-де-Розьє та його друг – механік Ромен. Цей аеростат (роз'єр) був комбінацією монгольф'єра і шарльєра, що й призвело до трагедії.

Надалі монгольф'єри поступилися своїм місцем аеростатам, наповнюваним воднем, так званим шарльєрам. Це було викликано притаманними монгольф'єрам недоліками: необхідність брати на борт велику кількість палива, небезпеку виникнення пожежі у повітрі тощо.

Однак у другій половині XX століття монгольф'єри знову стали популярними. До цього призвела поява нових легких та вогнестійких матеріалів та поява спеціальних газових пальників, які разом із газовими балонами склали зручний та надійний комплекс управління тепловими аеростатами. Крім того, з'явився і такий вид монгольф'єрів, як сонячні. Перепад температур між повітрям в оболонці та навколишнім середовищем становить близько 30 градусів. Зрозуміло, такі аеростати можуть літати тільки в сонячну погоду, та й об'єм оболонки в 2,5-3 рази більший, ніж у звичайних.

Поява нових типів монгольф'єрів призвела і до появи нових видів змагань та повітряних свят – фієст. У змаганнях необхідно якнайточніше привести аеростат у задану точку або оптимізувати часовий або дистанційний інтервал польоту. Фієсти ж є більш феєричним видовищем: одночасний старт десятків, сотень, а на особливо великих фієстах, і тисяч монгольф'єрів різних форм і кольорів справляють на глядачів незабутнє враження.