Захоплений художник, якого занесло: історія появи Павлинської кімнати (12 фото)

1876 року британський судновласник Фредерік Річардс Лейланд придбав розкішний особняк у фешенебельному лондонському районі Кенсінгтон. Незабаром він найняв архітектора Річарда Нормана Шоу для розбудови та оздоблення будинку. Проте за переробку їдальні відповідав талановитий Томас Джекілл, відомий роботами в англо-японському стилі.





Лейланд мав велику колекцію китайської синьо-білої порцеляни, в основному епохи Кансі, яку він хотів виставити в їдальні.



Для цього Джекілл створив складні різьблені полиці з горіхового дерева і доповнив їх золоченою шкірою, якою оббив стіни. Над каміном зайняла почесне місце картина американського художника Джеймса Макнілла Вістлера «Принцеса із країни порцеляни».

Саме тоді Вістлер працював над оформленням холу. Коли Джекілл запитав Лейланда, які кольори використовувати для віконниць і дверей їдальні, той запропонував порадитися з Вістлером. Художник вирішив, що відтінки килима та квітів на шкіряних панелях конфліктують із його «Принцесою».



З дозволу Лейланда він підправив стіни, додавши мазки жовтого, а на карнизах і дерев'яних панелях відтворив хвилеподібний візерунок з вітражних дверей Джекілла. Лейланд схвалив зміни та поїхав у справах до Ліверпуля. Незабаром Джекілл захворів і вибув із проекту.



Залишившись без нагляду, Вістлер дав волю фантазії. Він покрив стелю та стіни «голландським металом» (імітацією сусального золота), а поверх намалював пишні павичі пір'я. Полиці Джекілла він позолотив, а на віконниці наніс зображення чотирьох чудових павичів.

Сюрприз для замовника



У результаті він погодився виплатити половину суми та назавжди вигнав Вістлера з дому.

Помста художника



Вражений Вістлер задумав удар у відповідь. Як фінальний штрих він створив на стіні навпроти «Принцеси» велику панель із зображенням двох павичів, що б'ються, — алегорію зіпсованих відносин між художником і замовником.



Портрет Ф. Р. Лейланда

Лівий павич символізував самого Вістлера, а правий - скупого покровителя. Монети виблискують на його грудях та хвості, а дещо навіть розсипані біля ніг.



Джеймс Макнілл Вістлер, "Принцеса з країни порцеляни" (1863).

Щоб Лейланд точно зрозумів натяк, Вістлер назвав фреску "Мистецтво та гроші, або Історія цієї кімнати". Закінчивши роботу, він пішов і більше ніколи не бачив кімнату Павича.



Лейланд так і не визнав, що йому подобається кімната, але явно усвідомив її цінність: за 15 років він не змінив у ній найменшої деталі. Після його смерті 1892 року приміщення успадкували, а 1904-го американський промисловець Чарльз Ланг Фрієр викупив кімнату, розібрав її і перевіз до Детройта, де знову зібрав у своєму будинку.



Джеймс Макнілл Вістлер, "Золота короста: виверження користі" ("Кредитор") (1879)

Там він виставляв свою колекцію кераміки. Після смерті Фрієра в 1919 році «Павича кімната» стала частиною художньої галереї при Смітсонівському інституті у Вашингтоні, де знаходиться і сьогодні.



Павичя кімната, бл. 1890 р.