Touching Strangers: Незнайомці обіймають один одного (21 фото)

Сьогодні, 10:00

Категорія: фотографії та фотороботи, Америка, 0+

Щодня фотографи по всьому світу шукають нові способи розповісти історії чи зловити у кадр те, чого ми раніше не помічали. Ми вибираємо цікаві фотопроекти та розпитуємо їхніх авторів про те, що вони хотіли сказати. Цього тижня публікуємо серію Touching Strangers американського фотографа Річарда Реналді (Richard Renaldi). Протягом кількох років він подорожував Штатами і просив зовсім незнайомих людей на вулицях позувати йому і торкатися один одного так, ніби вони близькі друзі, родичі або закохані.

Наомі та Брюс, Нью-Йорк, 2011

Річард Реналді, фотограф:

«2004-го я працював на проектом America by Bus — серією портретів людей, які подорожують США автобусами. У той час я побував на безлічі зупинок та автобусних станцій по всій країні, де знімав втомлених та змучених дорогою пасажирів. Тоді я вирішив спробувати новий для себе прийом: почав просити незнайомих мандрівників позувати разом, сидячи на одній лавці.

Как садят рис

Смотреть видео

Ікібон і Ендрю, Веніс, Каліфорнія, 2013 року.

Вмовити незнайомців на спільний портрет — нелегке завдання, тож я задумався, що буде, якщо я ще й попрошу героїв торкнутися один одного? Пошуки відповіді на це питання стали основою мого наступного проекту — Touching Strangers. Надворі стояв 2007-й. З того часу я провів кілька років, фотографуючи незнайомців, які обіймаються, тримаються за руки або цілують один одного на камеру так, ніби їх пов'язують давні, теплі стосунки.

Девід і Клаудіо, Нью-Йорк, 2011 року.

Багато хто з тих, кого я зустрів за цей час і до кого звертався з пропозицією взяти участь у проекті, відмовлялися. Але, що цікаво, більшість незнайомців все ж погоджувалися позувати. Вони були заінтриговані ідеєю — випробувати межі свого особистого простору.

Натан і Робін, Провінстаун, Массачусетс, 2012 року.

Перед зйомкою я показував героям фотографії їхніх попередників, щоб допомогти їм зрозуміти, який фізичний контакт від них чекаю. З кимось було дуже легко працювати, з іншими складніше. Були й такі герої, яких доводилося заспокоювати і пояснювати, що все буде абсолютно безневинно, а в кадрі хочу побачити близькість, характерну для друзів і родичів.

Кібс і Бет, Лас-Вегас, Невада, 2012 року.

Я зрозумів, що мене цікавить фотографія, ще будучи старшокласником. Це додало мені впевненості у собі, якої так не вистачало у цьому віці. В університеті я продовжив вивчати фотографію і так і залишився працювати в цій сфері, повністю і віддаючись тому, щоб стати справжнім художником та фотографом. Я встиг попрацювати у різних жанрах: знімав портрети, пейзажі, репортажі та навіть займався концептуальною фотографією.

Елейн і Арлі, Нью-Йорк, 2012 року.

Коли я дивлюся на знімки, то для мене завжди важливіше те, як вони виглядають з точки зору естетики, композиції та переконливості предмета зйомки. У роботі над Touching Strangers мені було дуже цікаво простежити за тим, як незнайомі між собою герої візуально відтворюватимуть ту інтимність, що існує між близькими та коханими людьми».