Дрібка магії. Частина 1 (43 фото)

Сьогодні, 10:00

Миттєвості полароїдних фотографій

Ана Моура, співачка Фаду, Лісабон, Португалія, березень 2006 року. Фотограф Сібілла Бергеман

Натюрморт. Фотограф Роберт Фарбер

Дрібка магії, крапелька удачі і близько 5000 хімічних реакцій – інгредієнти миттєвої полароїдної фотографії, ефемерної, як дихання на склі, і пофарбованої в нереальні кольори, що віддають ностальгією.

Polaroid Corporation вперше випустила фотоапарати, що видають готовий знімок, та спеціальні касети до них у 1948 році. Спочатку розробники боролися за те, щоб позбавитися широкої білої рамки, але в результаті її визнали відмінним брендовим активом і зручним простором для підписів знімків. На початку 1970-х на ринку з'явився Polaroid SX-70, зробивши миттєву фотографію ще більш широкодоступною. Серед власників апарату опинилися Андрій Тарковський, Вім Вендерс, Енді Уорхол, Фідель Кастро, Хельмут Ньютон, Уокер Еванс.

У 21 столітті миттєва фотографія переживає чергову хвилю популярності. Її поціновувачі об'єднуються у великі спільноти, а виробники знаходять рішення задоволення попиту техніку і фотоматеріали. Почасти пояснення немеркнучого інтересу до цього виду аналогової фотографії можна знайти в словах німецького кінорежисера Віма Вендерса:

«Весь процес полароїду не має нічого спільного з нашим сучасним досвідом, коли ми дивимося на віртуальні і зникаючі видіння на екрані, які можемо видалити або перегорнути до наступних. Ви виробляли та володіли "оригіналом"! Це було справжнє, окреме предмет, не відбиток, не розмножена копія. Ви не могли позбутися відчуття, що викрали цей образ-об'єкт зі світу. Перенесли частину минулого на сьогодні».

Серед головних принад полароїдів залишається їхня непередбачуваність. У кожному знімку виходять свої унікальні тони та текстури. Тому залишимо перфекціонізм для мобілографії, а полароїд – це єдина у своєму роді картинка, недосконала, але чарівна.

Монте-Карло для US Vogue, 1998. Фотограф Хельмут Ньютон