The Art of Camille Pissarro (130 робіт) (5 частина)

Жакoб Абрахам Каміль Пісарро (франц. Jacob Abraham Camille Pissarro) - французький живописець, один з перших і найпослідовніших представників імпресіонізму.

Каміль Піссарро народився 10 липня 1830 р. на острові Сент-Томас (Вест-Індія), у буржуазній родині єврея-сефарда Абрама Піссарро та Рашель Мансано-Пом'є, уродженки Домініканської республіки. До 12 років Каміль жив у Вест-Індії, потім, вже у віці 25 років, разом із усією родиною переїхав до Парижа. Після закінчення школи знову їздив на Сен-Тома, а також у Венесуелу, де разом зі своїм другом, датським художником Мельбу освоював у Каракасі мистецтво живопису. У 1855 р. остаточно повернувся до Франції. З 1855 по 1861 рік навчався у Школі образотворчих мистецтв та в Академії Сюїсу в Парижі. Його вчителями були Каміль Коро, Гюстав Курбе та Шарль-Франсуа Добіньї. Брав приватні уроки в І. Даньяна. Основні сюжети його творів у період — сільські пейзажі, і навіть види Парижа. Під час франко-прусської війни 1870-1871 рр. Пісарро переїхав до Лондона. За цей час безліч його робіт, залишених у Парижі, було знищено німецькими солдатами, які жили у його будинку. Збереглося лише сорок картин. За своїми політичними поглядами Пісарро був переконаним анархістом, і надавав регулярну допомогу грошима анархістським виданням та самим анархістам у Франції та Бельгії. Втім, на творчість Пісарро анархізм не вплинув. Так само анархізм не вплинув і на практичну сторону життя Пісарро: потребуючи грошей, художник час від часу брав участь у комерційній діяльності свого батька.

Пісарро вплинув на імпресіоністів, самостійно виробивши багато принципів, що лягли в основу їх стилю живопису. Він дружив з такими художниками, як Дега, Сезанн та Гоген. Пісарро – єдиний учасник усіх восьми виставок імпресіоністів. Ще в період навчання в Академії розпочався роман Пісарро з покоївкою його батьків - Жюлі Веллей. Але оформити відносини молоді люди змогли лише за 10 років. У сім'ї Пісарро було вісім дітей. Двоє з них – Жорж та Люсьєн – стали художниками. Пісарро починав, як учень Камілля Коро. У цьому виборі вчителя вже далася взнаки вроджена любов художника до пейзажного живопису. Але не менше уваги на початку свого творчого шляху Каміль Пісарро приділяє малюнку. Вже ранніх роботах художник особливу увагу приділяв зображенню освітлених предметів у повітряному середовищі. Світло і повітря стали відтоді провідною темою у творчості Пісарро. Поступово Пісарро став звільнятися від впливу Коро, у нього дозрівав свій стиль. З 1866 р. палітра художника стає світлішою, домінантою його сюжету стає простір, пронизаний сонячним світлом та легким повітрям, а властиві Коро нейтральні тони зникають. Роботи, що прославили Пісарро, це поєднання традиційних пейзажних сюжетів та незвичайної техніки у промальовуванні світла та освітлених предметів. Картини зрілого Пісарро написані щільними мазками і сповнені тим фізичним відчуттям світла, висловити яке він прагнув.

Після знайомства з Сера в 1890 Пісарро захопився технікою пуантилизму (роздільного накладання мазків). Але ці роботи дуже погано продавалися. До того ж, те, що хотів передати за допомогою цієї техніки Пісарро, поступово вичерпало себе і перестало приносити йому художнє задоволення. Пісарро повернувся до своєї звичайної манери. В останні роки життя у Каміля Пісарро помітно зіпсувався зір. Незважаючи на це, він продовжував роботу і створив серію видів Парижа, наповнених чудовими мистецькими емоціями. Незвичайний ракурс цих полотен пояснюється тим, що художник писав їх не на вулиці, а із готельних номерів. Ця серія стала одним із найвищих досягнень імпресіонізму в передачі світла та атмосферних ефектів і багато в чому його загальновідомим символом. Пісcарро писав також акварелі та створив чимало офортів та літографій. Для літографій він навіть купив спеціальний верстат та встановив його у своєму будинку.

Пісарро багато і плідно працював аж до самої смерті. Художник помер 12 листопада (за іншими відомостями – 13 листопада) 1903 р. у Парижі. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.