Знімки з орбіти

Астронавти з борту Міжнародної космічної станції зробили майже півмільйона знімків. Деякі з них ви побачите у цій добірці.







Астронавти на борту Міжнародної космічної станції використовують переносну камеру, за допомогою якої з листопада 2009 року було зроблено понад 450 тисяч фотографій Землі з відстані приблизно 354 км. Як зауважує Сінді Еванс з космічного центру Джонсона NASA у Х'юстоні, гнучкість камери та можливість змінювати об'єктиви та змінювати цікаві ракурси – ось лише кілька переваг переносної камери над стаціонарною. На цьому фото Дональд Петті фотографує Землю із лабораторії «Дестіні» на Міжнародній космічній станції. (NASA)

Серед найкращих застосувань космічної станції, на думку Еванс, це перспектива, яку вона пропонує розвитку людства. Наприклад, 13 січня 2010 року зображення Дубая в ОАЕ демонструє місто з повітря. На фото зліва Джумейра – острів у вигляді пальми, для створення якого знадобилося понад 1,7 мільярда кубічних футів піску. Справа на фото Світові острови, завершені в 2008 році, для них знадобилося 11,3 мільярда кубічних футів піску. Внизу праворуч можна побачити Бурдж Каліфа - найвищий хмарочос, що відкрився 4 січня. (Image Science & Analysis Laboratory, NASA Johnson Space Center)



12 червня 2009 року космічна станція вдало проходила над вулканом Саричева на Курилах, на північному сході від Японії, під час ранньої стадії його виверження. Вчених особливо цікавить те, як утворюються хмари над стовпом попелу та навколо нього. "Можливість зрозуміти, як починається виверження вулкана, - одна з переваг науки", - говорить Еванс. (Image Science & Analysis Laboratory, NASA Johnson Space Center)



Астронавти використовують переносні камери вже 45 років, що дає змогу створити цілий архів поступових змін ландшафтів землі на різних ділянках. На таких знімках можна побачити весь прогрес вирубування тропічних лісів у східній Болівії для сільськогосподарських полів. Фото зліва було зроблено з космічного шатлу у листопаді 1995 року. Фото справа – детальніший вид на той же регіон у листопаді 2008 року. (Image Science & Analysis Laboratory, NASA Johnson Space Center)



Астронавти проходять орбітою над західною частиною Тихого океану, вони довго не бачать сушу. Потім з'являються атоли і коралові рифи, тоді астронавти і тягнуться до своїх камер. «Вони бачать ці перлини в океані і хочуть сфотографувати їх у детальному вигляді», - говорить Еванс. Атол Нукуоро на островах Каролін на північному сході Папуа Нової Гвінеї були відбиті 31 травня 2006 року. 42 «острівці» зелені на острові обдуваються східними вітрами. На острові невеликими поселеннями мешкає близько 900 людей. Зображення, зроблені з Міжнародної космічної станції, використовуються спеціалістами з охорони навколишнього середовища, щоб відстежувати стан здоров'я подібних місць. (Image Science & Analysis Laboratory, NASA Johnson Space Center)



Любителі сонячних затемнень були готові вирушити на край Землі, аби побачити, як Місяць заслонить сонце. Астронавти космічної станції зробили цей знімок місячної тіні, що накрила Туреччину, північну частину Кіпру (до речі, тури на Кіпр мають все більш стійкий попит) та Середземне море під час повного сонячного затемнення 29 березня 2006 року. (Image Science & Analysis Laboratory, NASA Johnson Space Center)



Цей знімок було зроблено 6 квітня 2005 року, під час проходження станції над космічним центром Кеннеді у Флориді, коли шатл Discovery готували до запуску на платформі 39-B. Шаттл возз'єднався з реактивним прискорювачем на твердому паливі приблизно на півдорозі 13-годинної подорожі з будівлі збирання (ліворуч на фотографії) до платформи (вгорі в центрі). Шаттл успішно злетів 26 липня 2005 року та доставив весь необхідний вантаж на станцію. (Image Science & Analysis Laboratory, NASA Johnson Space Center)



Міста – одні з найулюбленіших об'єктів для астронавтів із NASA. «Людям подобається уявляти, що на них дивляться не лише супутники, а й люди, які перебувають на орбіті Землі», – каже Еванс. На цьому знімку Лондона 4 лютого 2003 чітко зображена щільність населення міста. Центр міста – найяскравіша точка, від якої відходять смужки світла. Нечіткі ділянки на фото можуть бути хмарами чи туманом. (Image Science & Analysis Laboratory, NASA Johnson Space Center)



Деякі члени екіпажу захоплюються північним сяйвом – світлом у нічному небі, яке з'являється, коли атоми кисню та азоту опиняються під атакою сонячних частинок. Космонавти вчаться робити фотографії північного сяйва, в яких буде багато сенсу. Член екіпажу «Експедиція 22» Дональд Петі зробив кілька знімків північного сяйва у січні та лютому 2003 року, включаючи цей знімок сяйва майже відразу після заходу сонця. (Image Science & Analysis Laboratory, NASA Johnson Space Center)



Вогонь, що розбурхався в пустелі Сімпсона в Австралії, залишив на ній червоні шрами. Помаранчеві смуги на цьому знімку 23 листопада 2002 року з'явилися, коли вогонь пройшовся пустельними скрабами, оголюючи піщані дюни під ними. За візерунком можна припустити, що вогонь рухався зліва знизу хвилястими дюнами у напрямку вітру. Потім вітер змінив напрямок десь на 90 градусів, і вогонь пішов упоперек вже існуючої смуги. Ці шрами зникнуть із появою нової рослинності. (Image Science & Analysis Laboratory, NASA Johnson Space Center)



Із самого початку астронавтів на космічній станції залучав процес зародження бурі чи урагану. На цьому фото – перше зображення з космічної станції – грозові хмари над Землею. Фото було зроблене за допомогою електричної камери. Сьогодні космічна станція обладнана високоякісними цифровими камерами Nikon. (Image Science & Analysis Laboratory, NASA Johnson Space Center)